Цього тижня в Польщі відзначатимуть важливі свята. Останнім часом дедалі частіше на запитання «Що святкують поляки на початку листопада?» можна почути відповідь, що це Хелловін.
Проте це неправда. Без сумніву, Хелловін, мабуть, вже понад десять років існує у свідомості багатьох поляків і є присутнім у польському медійному просторі. Однак це не змінює того факту, що в жодному разі це не традиційне польське святою. Натомість 1 листопада в Польщі відзначають день Всіх святих. Для католиків це дуже важливе релігійне свято, що має ранг торжества. Цей день для багатьох асоціюється зі свічкою, яку запалюють на могилі близької людини, з відвідуванням кладовища, для інших – з вінком із квітів, ще для інших – з молитвою та пам’яттю про тих, хто вже відійшов у вічність. Поляки в цей день вирушають цілими сім’ями на кладовища та відвідують могили своїх близьких, друзів, батьків, родичів та знайомих, кладуть квіти і запалюють свічки, віруючи, що вони вже перебувають у славі Небесного Отця. Католицька церква у день Всіх Святих вшановує тих, хто вже увійшов до Царства Небесного, а вірянам, які ще перебувають на землі, вказує шлях, що має їх допровадити до святості. Нагадує також правду про спільноту всіх вірян зі святими, які оточують їх своїм покровительством. Термін «Усі святі» охоплює як канонізованих святих, так і тих, хто залишився невідомим за життя.
У перші віки християнства, побоюючись богохульства, не вшановували жодних створінь – ні людей, ні ангелів. Вшановували лише Бога єдиного у Святій Трійці. В Новому заповіті можемо помітити похвалу, яку сам Ісус Христос висловлює святому Івану Хрестителю та пошану, з якою святий Павло згадує у своїх посланнях до Римлян і Євреїв Авраама та Мелхиседека.
Спочатку предметом культу стала Пресвята Діва Марія, як мати Сина Божого. На Її честь почали зводити храми та Церква почала встановлювати свята та складати молитви і пісні про Матір Божу. У цей самий час з’явився також культ святого Михаїла Архангела. Після кривавих переслідувань Церкви у І столітті нашої ери почали вшановувати мучеників. День їхньої смерті вважався днем їх народження для неба. Тому, починаючи з V століття приватний культ перетворився в офіційний, всезагальний. 13 травня 608 р. Папа римський Боніфатій IV присвятив Божій Матері та святим мученикам римський язичницький храм (Пантеон), що був побудований у честь невідомих богів. У VIII ст. пaпа римський Григорій III у костелі святого Петра відкрив каплицю, присвячену Всім Святим, не лише мученикам. У середині VIII ст. в Англії з’явилося свято Всіх Святих, яке відзначали 1 листопада. Своєю чергою, папа Іоанн ХІ у 935 році встановив окреме свято в честь Всіх Святих, призначаючи його саме на день 1 листопада. Отже торжество Всіх Святих має більш як тисячолітню традицію та нагадує нам, насамперед, тих Святих Господніх «з усякого люду, і племен, і народів, і язиків» (пор. Ап. 7,9), які протягом літургійного року не мають своїх окремих споминів. Впродовж віків Церква збагатила культ святих. У їхню честь ставили статуї, малювали ікони, зводили храми і вівтарі, складали молитви та пісні. Були також складені літургійні тексти для богослужінь і для молитов священиків – Літургії годин.
Культ святих звеличує славу Бога. Святих Господніх вшановуємо саме через пошану до нашого Творця, якого вони «представляють». Отже не безпосередньо, але за їхнім посередництвом вшановуємо Господа. Церква вшановує святих різною мірою. Перше місце посідає Пресвята Діва Марія, далі розташовуються святі: Йосип і Іван Хреститель, після них – Апостоли, серед яких особливу пошану мають святий Петро та святий Павло. Найбільше є «місцевих» святих, яких в особливий спосіб вшановують в окремих чернечих спільнотах, у країнах та єпархіях, де вони прославилися мученицькими подвигами або надзвичайними чеснотами.
2 листопада Католицька церква відзначає День усіх померлих вірних. У польській традиції цей день називають Днем задушним або «задушками». Традицію поминального дня запровадив настоятель абатства Бенедиктинців у Клюні у Франції святий Одилон. Саме він у 998 р. наказав 2 листопада молитися за упокій душ всіх померлих. Ця традиція швидко набула розповсюдження на заході Європи – у Франції, в Англії, в Німеччині та в Італії. Починаючи з ХІІІ ст. цей звичай стала культивувати вже вся Католицька церква.
У цей день Церква згадує всіх померлих, які покутують за свої гріхи в чистилищі. Отже йдеться про душі, які не можуть від разу після смерті потрапити на небо, оскільки потребують очищення від наслідків скоєних за життя гріхів. Догма про існування чистилища була оголошена Католицькою церквою на соборі у Ліоні у 1274 р. та на XXV сесії Тридентського собору (1545-1563), в окремому декреті про чистилище. Згідно з віровченням Церкви, душам у чистилищі можемо допомагати. Всі віряни заносять у цей день до трону Божого молитви за упокій душ, які страждають у чистилищі. Щоб їм допомогти, живі можуть також отримати повний відпуст та пожертвувати його за померлих.
Вшанування душ у чистилищі має давню та досі живу традицію. Про те свідчать урочисті похорони, святі Меси, які на прохання вірян звершуються священиками в намірі померлих (зокрема, так звані григоріанські меси, що служаться щодня протягом 30-ти днів). У Польщі існує навіть чернече згромадження Сестер помічниць душ у чистилищі, засноване блаженним о. Гоноратом Козьмінським – ченцем ордена францисканців.