Видатний архітектор Владислав Городецький мав польське походження, проте його прізвище в Польщі не є так відоме, як в Україні. У Києві його іменем була названа одна з вулиць у центрі міста. Будинки, храми, залізничні вокзали та фабрики, які він збудував, зараз вважаються найбільш вражаючими архітектурними пам’ятками. Уникаючи всього, що звичайне і буденне, створюючи неповторні витвори мистецтва, Городецький у кожному зі своїх шедеврів в унікальний спосіб поєднував і суміщав різні стилі. Ніхто в Україні не зміг повторити архітектурні фантазії Городецького, а самого митця часто називають українським Гауді.
Майже всі конструкції будував з бетону та цементу, однак на Черкащині зберіглася єдина, унікальна дерев’яна споруда Городецького – комунальна лікарня, яка виглядає як казковий будиночок, наче маєток царства Кащея Безсмертного та його незмінної подружки Баби Яги. Однак про все по порядку.
Владислав Лешек Городецький народився у 1863 році у польській шляхетській родині в селі Шолудки на Поділлі. Навчання розпочав в Одесі, де здобув середню освіту, після чого вступив до Імператорської академії мистецтв у Санкт-Петербурзі.
Отримавши після закінчення університету звання майстра ІІІ ступеня та право зводити будівлі, наприкінці 1890 року молодий архітектор приїхав до Києва, де прожив наступне 30 років.
Починаючи з другої половини ХХ століття, Київ інтенсивно розвивався. Міська влада надавала забудовникам ділянки (початково безкоштовно, а потім за узгоджену плату). Отримувач ділянки був зобов’язаний її забудувати протягом трьох років з дня укладення договору продажу. Якщо будинок не був зведений, ділянку потрібно було повернути місту. Вулиці забудовувалися житловими спорудами, зокрема, кам’яницями для потреб заможних киян та їхніх родин та прибутковими будинками. Зазвичай наприкінці ХІХ та на початку ХХ століття господар кам’яниці проживав в одній з найбільш комфортабельних квартир у своєму будинку.
Все це враховував Городецький, який створював проекти багатьох споруд, наприклад знаменитого «Будинку з химерами», в якому сам проживав. Серед архітектурних шедеврів, які прославили його ім’я є костел святого Миколая, колишній Міський музей старожитностей і мистецтв, Південноросійський машинобудівний завод, так званий Будинок Морозова, Будинок Гінзбурга та караїмська кенаса.
Проте Владислав Городецький будував не лише у Києві. Виконував замовлення на будівлі в Черкасах та Умані. У 1880 році в Умані архітектор створив проект великої будівлі шестирічної чоловічої гімназії, в якій зараз розташовується сільськогосподарський коледж, а також – будівлю Вищої міської публічної школи – нині це головний корпус Державного педагогічного університету. В Черкасах за проектами Городецького було побудовано гімназію та банк, а в Черкаській області в селі Барбузи – Олександрійську горілчану фабрику та конюшню в Городищі. На жаль, ці споруди зруйнувала повінь навесні 1917 року.
Єдиною відомою (а тому цікавою) дерев’яною спорудою, проект якої виготовив Гродецький є комунальна лікарня в селі Мошни, який був збудований на замовлення графині Балашової.
Городецький дружив з Миколаєм і Катериною Балашовими. Разом вони проводили дозвілля та їздили на полювання. Графиня Балашова була не лише діловою жінкою, але відзначалася також витонченим смаком. Після отримання у спадщину села Мошни в 1884 році, Катерина вирішила побудувати там лікарню та школу для шляхетних дівчат, тому в 1890 році замовила у Городецького проект лікарні. У тому самому році розпочалося придбання необхідних матеріалів, а потім почалося будівництво, за яким пильно стежив архітектор. Городецький вирішив будувати цей об’єкт у староросійському стилі. Саме тому будівля лікарні виглядає як казкова вежа з чудовими декоративними елементами. Для будівництва була використана соснова деревина, тож дотепер у спекотні дні на поверхні споруди з’являється смола. Лікарню було відкрито 9 листопада 1894 року. Будівництво обійшлося у 14 тисяч рублів. Щоб зрозуміти, як велика це була сума, можна порівняти, що тоді за 5 рублів можна було купити корову.
Лікарняний комплекс складався з поліклініки, житлового будинку для лікаря та пральні. У лікарні була операційна зала, чотири палати з 10-ма ліжками, ванна кімната, туалет і кухня. Штатний розпис працівників цього медичного закладу передбачав одного лікаря, двох фельдшерів і дві акушерки.
З усіх цих споруд до наших часів зберігся будинок лікаря та частина лікарняних приміщень. У 70-х роках через коротке замикання в будівлі спалахнула пожежа, яка пошкодила операційну залу. Після пожежі лікарню пофарбували у білий колір.
Пізніше була знесена пральня, яка почала руйнуватися через вологість. На її місці зведено сучасну двоповерхову будівлю лікарні.
На превеликий жаль, будівля лікарні в Мошнах, побудована за проектом Городецького не вважається культурною чи історичною спадщиною. Те ж саме стосується районної лікарні у Черкасах. Стан будівель, які не перебувають під захистом держави та охороняються законом є вкрай незадовільним. Це один з тих випадків, в яких архітектурну пам’ятку варто побачити та сфотографувати, перш ніж вона зникне.
Джерело : газета «Дзенник Кийовски»