До 70-річчя ректора КПІ ім. Ігоря Сікорського
Однією з головних подій минулого року для Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського” стали вибори ректора. Понад 80 відсотків київських політехніків, які взяли участь у голосуванні, віддали свої голоси за Михайла Захаровича Згуровського. В такий спосіб викладачі, співробітники та студенти університету не лише знову висловили довіру багаторічному очільнику свого вишу, але й підтримали його курс на збереження кращих традицій і напрацювань університету та впровадження в практику його діяльності найкращих здобутків сучасної освіти і науки.
МАГІСТРАЛЯМИ ЛІДЕРСТВА
Так уже вийшло, що роки, впродовж яких Михайло Згуровський очолює університет, практично повністю збігаються з початком нового етапу української історії, адже беруть відлік від утвердження незалежності нашої держави. Ті перші роки, коли нові умови і нові реалії змушували вітчизняну науково-освітню галузь шукати нових можливостей не лише для розвитку, але й просто для виживання, були нелегкими. Нашій країні, що зробила значний поступ у формуванні засад своєї державності, довелося долати значні труднощі, пов’язані із зовнішніми та внутрішніми викликами. Ці десятиліття не були простими і для КПІ. Але завдяки наполегливості колективу університету та далекоглядності його керівника, КПІ вдалося не тільки вистояти в буревіях історичних зламів, але й успішно здійснити перехід від моделі політехнічного інституту часів централізованої економіки до технічного університету європейського зразка. Ініціатором, рушієм і натхненником багатьох починань, які перетворили КПІ на флагман вищої технічної освіти України, був і залишається Михайло Згуровський. Якщо зважити на новизну та масштаби деяких його задумів, слід визнати, що багато з них навряд чи могли б бути втіленими у життя, якби не потужний колектив однодумців, який вдалося створити в університеті. Але чи ж міг би він скластися, якби не вміння ректора запалити своїми ідеями колег та не його наполегливість у їхній реалізації?..
І організаційно-адміністративна діяльність – це лише одна зі сторін багатогранної діяльності Михайла Згуровського. А основні її складники, які стали й елементами формули життя та успіху ректора, повторюють елементи моделі “трикутника знань”, на якому ґрунтується нині діяльність університету, – “освіта, наука, інновації”. Утім, хоча в цій формулі на першому місці стоїть освіта, почнемо ми все ж таки з науки.
НАУКА
Наука займає дуже важливе місце в житті Михайла Згуровського, адже захоплення нею, власне, і визначило його життєвий шлях.
Михайло Захарович Згуровський народився 30 січня 1950 року в старовинному селищі Скала-Подільська на Тернопільщині. У 1975 році він закінчив факультет систем управління Київського політехнічного інституту за спеціальністю “Автоматизовані системи управління”. У 1979 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Оптимальне дискретне управління одним класом розподілених процесів нестаціонарного теплообміну”, а в 1984 році став доктором технічних наук, захистивши дисертацію “Автоматизоване проектування та оптимальне управління нестаціонарними процесами і полями в умовах невизначеності даних”. У 1987 році він уже професор кафедри технічної кібернетики. Ще за п’ять років Михайла Згуровського обрано членом-кореспондентом Національної академії наук України (Відділення інформатики, обчислювальної техніки та автоматизації, спеціальність:системний аналіз), а у 1995 році був обраний академіком НАН України. З 1998 року Михайло Захарович Згуровський – член Президії НАН України.
Він активно працює в галузі кібернетики і системного аналізу та їхніх застосувань. Зокрема, у геоінформатиці, математичній геофізиці, задачах соціально-економічних проблем сучасного суспільства. Вражає навіть перелік наукових праць, автором чи співавтором яких він є. Згадаємо лише деякі з них: “Анализ и управление большими космическими конструкциями” (1997 р.); “Дискретно-непрерывные системы с управляемой структурой: Теория. Моделирование. Применение” (1998 р.); “Нелинейный анализ и управление бесконечномерными системами” (1999 р.); “Прикладные методы анализа и управления нелинейными физическими процессами и полями” (2004 р.); “Nonlinear Analysis and Control of Physical Processes and Fields” (Berlin, 2004 р.); “Системный анализ: Проблемы, методология, приложения” (2006 р.); “System Analysis: Theory and Applications” (Berlin, 2007 р.); “Дифференциально-операторные включения и вариационные неравенства в бесконечномерных пространствах” (2008 р.); “Аналіз сталого розвитку – глобальний і регіональний контексти” (2009 р.) та інші – усього майже чотири десятки монографій та підручників і понад 400 статей, виданих в Україні, Німеччині, Польщі, Японії та інших країнах.
Останніми роками до них додалися ще й розвідки з історії науки і техніки та надзвичайно цікаві нариси, присвячені київським політехнікам, які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняної та світової науки і техніки. Тож справжнім подарунком для читачів стала його книга “Київські політехніки біля витоків світової авіації, космонавтики та ракетобудування”. Вона витримала вже три перевидання, причому кожне з них поповнювалося новими матеріалами.
Безумовно, одним із найбільших успіхів Михайла Згуровського в організації науково-освітньої діяльності стало створення в структурі КПІ Навчально-наукового комплексу “Інститут прикладного системного аналізу” (ІПСА), який підпорядковується не лише Міністерству освіти і науки України, але й Національній академії наук України. Метою його заснування є проведення в Україні передових наукових досліджень, вирішення проблем міждисциплінарного характеру та цільової підготовки висококваліфікованих кадрів у сфері прикладного системного аналізу, новітніх інформаційних технологій та комп’ютерних наук. Задля цього в інституті сконцентровано потужний науковий потенціал. Створення цього інституту є втіленням у життя концепції інтеграції науки і освіти.
Співробітники і студенти інституту виконують актуальні фундаментальні та прикладні дослідження в галузі розвитку методології системного аналізу складних взаємопов’язаних об’єктів і процесів соціальної, економічної, екологічної та технологічної природи; розробляють методи прогнозування та передбачення поведінки складних систем з урахуванням багатофакторних ризиків, прийняття рішень у таких системах на множині суперечливих цілей при неточності і нестачі вихідної інформації та багато іншого. При цьому платформою для вирішення таких класів задач є запропонований М. Згуровським новий напрям досліджень, який отримав назву “системна математика”. Це комплекс взаємопов’язаних розділів математики, які забезпечують можливість розв’язувати сучасні міждисциплінарні проблеми різної природи.
Саме на основі застосування системної математики науковці інституту під керівництвом Михайла Згуровського отримали фундаментальні результати в галузі глобального моделювання процесів сталого розвитку в контексті якості і безпеки життя людей, аналізу глобальних загроз, системних досліджень задач керування складними та змішаними системами.
Але не лише інституту, адже з ініціативи Михайла Захаровича в Україні на базі КПІ створено ще й Світовий центр даних з геоінформатики і сталого розвитку (СЦД-Україна), діяльність якого також є дотичною до зазначених проблем. Центр є повноправним членом Світової системи даних (ССД) Міжнародної наукової ради (МНР) і спеціалізується на проведенні міждисциплінарних досліджень складних систем різної природи, зокрема у сфері геоінформатики в розрізі глобального моделювання процесів сталого розвитку та оцінювання глобальних загроз для безпеки і якості життя людей. Його діяльність зосереджена на механізмах доступу української наукової спільноти до глобальних інформаційних ресурсів МНР у галузі наук про Землю, планетарної і космічної фізики та відповідних суміжних дисциплін, а також збору і зберігання глобальних і регіональних даних для проведення досліджень у галузі сталого розвитку та вироблення пропозицій щодо прийняття оптимальних управлінських рішень.
Спільні роботи ІПСА та СЦД-Україна стали підґрунтям для досліджень форсайту, тобто наукового передбачення розвитку України на середньо- і довгострокові періоди, які здійснюються науковцями цих структур із залученням як експертів фахівців різних галузей. Нагадаємо, форсайт (від англ. Foresight – погляд у майбутнє, передбачення) – це широкомасштабне дослідження соціально-економічного сегменту суспільства з метою його реформування в бажаному напрямку, оцінка наявності людського капіталу, спроможного здійснити необхідні перетворення, та дій влади в середньостроковій та довгостроковій перспективі тощо. У багатьох розвинених країнах (зокрема, в Канаді, Японії, Німеччині, Франції, Бельгії) такі дослідження використовуються для стратегічного планування. Для інших – а це такі успішні нині країни, як Сингапур, Південно-Африканська Республіка, Ізраїль тощо – вони стали ефективним інструментом, за допомогою якого всім цим державам свого часу вдалося збудувати ефективну стратегію виходу з кризи. Завдяки ініціативі Михайла Згуровського та сформованій ним команді науковців такі дослідження проводяться тепер і в Україні. Інша річ, що попри те, що результати форсайтів щороку доводяться до представників владних структур, українська влада поки що не розглядає форсайт як дієвий інструмент при формуванні стратегії розвитку держави. Але науковці та, віднедавна, і представники бізнесу впевнені, що форсайт соціально-економічного розвитку держави дозволить стратегічно правильно зазирнути у майбутнє і сформувати більш ефективні управлінські дії.
Повертаючись до діяльності ІПСА, не можна не згадати й про те, що фундаментальні й прикладні наукові дослідження та розробки в інституті проводяться у сув’язі з освітнім процесом, адже в інституті навчається більше тисячі студентів, причому підготовка старшокурсників передбачає обов’язкову їхню участь у наукових дослідженнях. Така інтеграція навчального і наукового напрямів діяльності інституту дає змогу проводити дослідження та, водночас, забезпечувати підготовку аналітиків, рівень освіти яких відповідає рівню міжнародних стандартів.
Утім, це вже стосується ще однієї грані діяльності академіка Михайла Згуровського, яка є невід’ємним складником формули його успіху. І це –
ОСВІТА
Власне, про місце і роль освіти в житті й роботі Михайла Захаровича Згуровського ми вже писали. Якщо коротко, то сьогодні саме вони є, напевно, визначальними. Інакше і бути не може. Адже він – ректор найбільшого і одного з найвідоміших українських вишів.
На цій посаді академік Згуровський продовжує традиції Київської політехніки, закладені його уславленими попередниками починаючи з першого директора КПІ, відомого вченого в галузі механіки і опору матеріалів і видатного організатора вищої освіти професора Віктора Львовича Кирпичова та його наступників, серед яких були такі відомі вчені та інженери, як Михайло Коновалов, Костянтин Зворикін, Георгій Де-Метц, Вікторин Бобров, Олександр Плигунов, Віталій Гриднєв, Григорій Денисенко, Петро Таланчук та інші. Саме вони та їхні колеги й однодумці заклали основи наукових шкіл, які розвиваються в КПІ і сьогодні, та створили атмосферу, що спонукає молодь до навчання та власних досліджень.
Утім, отриманий багатющий спадок слід було не лише зберегти, але й розвинути. Тим більше в складних умовах трансформації держави у 90-х роках. Молодому ректорові це вдалося.
Що надихало його в цій роботі, вело до успіху? Напевно, ті принципи, яких він дотримується впродовж усього свого професійного життя і діяльності на посаді. Його слова вже неодноразово цитувалися, але саме в них він сформулював своє професійне кредо. Тож наведемо їх і ми: “Завжди пам’ятати, що вийшов з КПІ, йому зобов’язаний своїм становленням і формуванням, а тому повинен за будь-яких обставин і посад працювати на його розвиток і престиж, підтримувати і захищати своїх колег по альма-матер; поважати честь і гідність кожної людини незалежно від її громадського статусу чи посади, не ставити себе над нею, намагатися розуміти точку зору кожного, хто приходить до мене; стверджувати повагу й шану до ветеранів і старших, завдяки яким створено усе, що ми маємо сьогодні, які є носіями мудрості і унікального досвіду для нового покоління; успадкувати від моїх попередників на посту ректора усі кращі для КПІ підходи; бачити в кожному студентові талановиту особистість, а в кожному співробітнику – однодумця і соратника; бути вдячним за виконане й уміти прощати помилки і слабкості”.
Уже за кілька років роботи в нових соціально-економічних умовах прийшли перші успіхи: Київський політехнічний інститут не лише вистояв у буревіях перетворень, але й у 1995 році першим в Україні набув статусу Національного технічного університету. Він фактично став майданчиком з відпрацювання нових підходів до організації сучасного освітнього процесу і одним із центрів розробки важливих документів з питань освіти, які врегульовували діяльність у цій сфері. А ще, НТУУ “КПІ” став одним з перших в Україні, хто підписав Велику хартію університетів, хто був організатором та активним учасником міжнародних конференцій з питань реформування вищої освіти нашої країни та її гармонізації з європейською освітньою системою.
Ефективна діяльність Михайла Згуровського на посаді ректора найбільшого українського вишу, а також його ініціативи щодо модернізації системи вищої освіти загалом не залишилися непоміченими. Тож 18 листопада 1994 року Указом Президента його було призначено міністром освіти України. Період, на який припала його робота на цій посаді, був надзвичайно важким для держави загалом і освітньої галузі зокрема. Тож міністру в оперативному режимі доводилося вирішувати безліч завдань, які ставило перед ним життя, – від забезпечення вчасного фінансування галузі до розв’язання конфліктних ситуацій в окремих навчальних закладах. Однак головним його стратегічним завданням було забезпечити реформування системи вітчизняної освіти й зробити її такою, яка відповідала б потребам молодої незалежної держави. Фактично – створити нову національну систему української освіти. Але при цьому й зберегти кращі традиції та практики тієї системи освіти, що формувалася протягом багатьох поколінь. Зрозуміло, що починати треба було зі створення нового законодавчого поля, яке унормовувало б питання функціонування освітньої галузі. І Міністерство освіти України під керівництвом М. Згуровського розгорнуло системну роботу в цьому напрямі. Як наслідок, у ті роки було прийнято низку принципово важливих для розвитку галузі нормативно-правових актів, створено Державну акредитаційну комісію, розроблено концепцію гуманітарної підготовки молоді, підписано Лісабонську конвенцію про визнання системи кваліфікацій України тощо.
Законодавчі новели, прийняті в ті роки, були винятково важливими для здійснення реформ у системі освіти. Наприклад, ухвалений саме тоді Закон України “Про освіту” передбачив перехід до двоступеневої системи вищої освіти (бакалавр, магістр), надав можливості вищим навчальним закладам здійснювати широке міжнародне співробітництво, в тому числі й економічне. За ініціативою Міністерства освіти України до положень Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” було включено визнання наукової діяльності як невід’ємної складової навчального процесу у вищій школі.
Отже, можна стверджувати, що саме в період роботи на посаді міністра освіти України Михайла Захаровича Згуровського було закладено основні засади сучасної національної системи освіти незалежної України.
З 1999 року він знову повністю зосередився на роботі в КПІ. Одним із головних напрямів його діяльності стало відновлення зв’язків з підприємствами і компаніями, які працюють у сфері реальної економіки. Тож у 2007 році КПІ – знову першим в Україні – став університетом дослідницького типу: Михайло Згуровський справедливо вважав і вважає, що трансформація технічного вишу в дослідницький університет – це, можливо, чи не єдиний спосіб залишитися на лідерських позиціях серед кращих університетів країни та мати змогу на рівних конкурувати з провідними закладами вищої освіти інших держав. Тож тепер практично щороку КПІ за рейтингом “Топ-200 Україна” визнається лідером української вищої школи, а за оцінкою низки міжнародних рейтингів входить до 4% кращих університетів світу. А його модель “трикутника знань”, у якому поєднуються освіта, наука та інновації, взяли на озброєння десятки інших вітчизняних технічних університетів. На шляху до цих показників відповідно до потреб нової держави в університеті створено 11 нових факультетів та інститутів та понад 50 нових кафедр, відкрито більше ніж150 нових спеціальностей і спеціалізацій, зроблено важливі перетворення на шляху до інтеграції у європейський освітньо-науковий простір.
Одним із піонерів в Україні став університет і у впровадженні навчання за програмою подвійного диплома у співпраці із закордонними вишами-партнерами. Нині КПІ здійснює таку підготовку спільно з університетами Франції, Німеччини, Польщі, Південної Кореї. Проводяться перемовини щодо її започаткування і з університетами інших країн.
Не менш важливим для організації якісної підготовки інженерів стало впровадження в КПІ з ініціативи ректора системи дуальної освіти, яка передбачає інтеграцію традиційних форм аудиторного навчання з роботою в компаніях та на підприємствах. Серед партнерів університету в цій роботі – відома інжинірингова компанія “Прогрестех-Україна”, яка надає інженерні послуги для світових авіагігантів Boeing та Airbus, компанія “Samsung Україна” та інші. Понад те, КПІ ім. Ігоря Сікорського та компанія “Прогрестех-Україна” стали першим в Україні тандемом технічного ун-іверситету та високотехнологічної інжинірингової компанії, що отримав сертифікат про європейську акредитацію своєї магістерської програми дуальної освіти “Динаміка та міцність машин”! Цей документ засвідчує, що ця навчально-наукова магістерська програма повністю відповідає вимогам європейського рамкового стандарту EUR-ACE® Європейської мережі акредитації інженерної освіти ENAEE.
Не можна також не згадати й про більш як п’ять десятків спільних навчально-наукових центрів різних напрямів, заснованих у партнерстві з низкою країн та різногалузевих провідних компаній світу, яких просто не могло б бути, якби не міжнародний авторитет КПІ та його ректора.
А ще, для того щоб кожний співробітник і студент відчував свою причетність до славних звершень своїх попередників та історії своєї альма-матер, у структурі університету створено перший в Україні Державний політехнічний музей та встановлено пам’ятники видатним київським політехніка. Понад те, у 2016 році до назви університету додалося ще й прізвище одного з найвідоміших його колишніх студентів – видатного авіаконструктора і одного з найвідоміших інноваторів ХХ століття Ігоря Сікорського.
До речі, на інноваціях слід зупинитися окремо. Адже про необхідність широкого впровадження в практику підготовки кваліфікованих інженерів самостійної інноваційної діяльності першим в Україні заявив також ректор КПІ. Тож питання організації прикладних розробок та впровадження інноваційних проєктів постійно перебувають у зоні особливої його уваги. Тим більше, що третьою складовою трикутника знань, про який ми згадували вище, і є
ІННОВАЦІЇ
Створена з ініціативи ректора на базі КПІ Інноваційна екосистема “Sikorsky Challenge” ефективно функціонує вже майже 16 років. Започатковано її Законами України “Про створення технопарку Київська політехніка” в 2004 році та “Наукового парку Київська політехніка” в 2006 році й забезпечує вона взаємодію чотирьох груп учасників: перша – це наукові школи університету, які генерують нові винаходи; друга – факультети і кафедри, що готують якісний людський капітал для високотехнологічного бізнесу; третя – високотехнологічні компанії, які потребують підживлення новими винаходами і якісним персоналом; і четверта – інвестиційні та венчурні фонди, які зацікавлені в інвестиціях у проривні стартапи. До речі, діяльність Інноваційної екосистеми “Sikorsky Challenge” нині поширено на 12 регіонів України. Тож вона стала одним із національних центрів формування нових підходів до організації взаємодії науки, освіти та бізнесу. А за час її діяльності на ринки України та інших країн світу виведено понад 150 високотехнологічних продуктів і послуг із значним соціальним та економічним ефектом, а до її діяльності долучилися 110 високотехнологічних компаній з України, США, ЄС, Китаю, Японії, Австралії, 7 високотехнологічних підприємств м. Києва та 28 інвестиційних і венчурних фондів.
До структури екосистеми увійшли Стартап- школа “Sikorsky Challenge”, Фестиваль інноваційних проєктів “Sikorsky Challenge”; бізнес-інкубатор “Sikorsky Challenge”, інноваційно-технологічне середовище “Sikorsky Lab”, Центр інтелектуальної власності, венчурний фонд “Sikorsky Challenge”. Усі ці структурні елементи безпосередньо об’єднані між собою і дають змогу молодим винахідникам проходити весь цикл – від народження ідеї до реалізації наукового проєкту на практиці, із залученням коштів інвесторів та новітнього обладнання та технологій. На особливу увагу заслуговує Фестиваль “Sikorsky Challenge”. Вперше він був проведений у 2012 році і відразу набув великої популярності серед студентів та підприємців. Це перший в Україні унікальний і масштабний конкурс інноваційних технологій – від стартапів до технологічних компаній. Він дає змогу розвивати потенціал наукових розробок через контактування з бізнес-структурами та представниками інвестиційних кіл.
Ще однією структурою, яку було створено з ініціативи ректора для зближення науки та промисловості, стала заснована в 2015 році Інноваційно-виробнича платформа “Київська політехніка” – нова для нашої країни модель об’єднання науково-інноваційних організацій та промислових підприємств. До її складу увійшли Казенне підприємство спеціального машинобудування “Арсенал”, Публічне акціонерне товариство “Елміз”, Публічне акціонерне товариство “Завод Маяк”, Державне підприємство “Київський державний науково-дослідний інститут гідроприладів”, Відкрите акціонерне товариство “Меридіан” ім. С. П. Корольова”, Публічне акціонерне товариство “НВО “Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського”, Державне підприємство “ВО “Київприлад” та Науковий парк “Київська політехніка”. Це утворення стало базою впровадження у життя передусім розробок оборонного і подвійного призначення, адже з початком війни на сході України політехнікам довелося скорегувати засади своєї діяльності в частині підвищення наукового і освітнього внеску університету в обороноздатність країни. До речі, останніми роками університет започаткував створення понад 40 таких новітніх розробок, причому шість із них уже поставлено на озброєння. Він також став головним методичним центром країни з підготовки кадрів за програмами “Організація захисту інформації та кібернетичної безпеки”, “Управління в сфері оборонно-промислового комплексу”, “Експлуатація та ремонт безпілотних літаків-розвідників”.
Здобутки науковців та інженерів КПІ в науково-інноваційній діяльності, зокрема в науковому супроводженні оборонно-промислового комплексу держави, в космічних дослідженнях, у створенні безпілотної авіації, у сфері кібербезпеки, інших напрямах хайтеку, добре відомі в країні та світі й за часи незалежності України відзначені 111 Державними преміями України в галузі науки і техніки та багатьма державними нагородами.
У планах ректора – продовжити розбудову на базі КПІ ім. Ігоря Сікорського в Україні острову інноваційного прориву за високотехнологічними напрямами (включаючи оборонну галузь). Ґрунтом для цього має стати органічне поєднання науки, передової освіти та бізнесу, у яких київські політехніки мають потужні напрацювання та лідерські позиції. Сьогодні він разом з командою напружено працює над Стратегією розвитку університету, яка має бути затверджена колективом навесні цього року…
… Про діяльність та здобутки Михайла Захаровича Згуровського, а також про складнощі, які йому довелося долати на своєму шляху, та про його задуми і плани можна розповісти ще багато. Проте будь-яка газетна публікація має свої обмеження.
Тож редакція газети “Київський політехнік” просто приєднується до всіх привітань, які отримає ректор у свій ювілей, і бажає йому здоров’я та успіхів в усіх його починаннях!
З Днем народження, Михайле Захаровичу!
За матеріалами “Київського політехніку”