7 січня 2023 року минула 100 річниця від дня народження художника, графіка, сценографа, теоретика мистецтва, філософа, православного теолога, одного з найвидатніших сучасних іконописців, чий творчий та інтелектуальний доробок належить як польській, так і українській культурам – Єжи Новосельського.
З нагоди цієї річниці, Сейм Республіки Польща оголосив 2023 рік роком Єжи Новосельського.
Єжи Новосельський був художником, філософом і православним теологом. Завдяки своєму неповторному індивідуальному стилю він став одним з найбільш впізнаваних польських митців ХХ століття. Його творчість є яскравим прикладом і видатним зразком сучасного іконопису.
Єжи Новосельський народився 7 січня 1923 року у Кракові у польсько-українській родині. Його отець був уніатом лемківського походження, мати мала австрійське коріння та сповідувала римо-католицьку релігію. Ймовірно майбутнього митця хрестили двічі. Перший раз, офіційно, в римо-католицькому костелі, а згодом потай – у греко-католицькій церкві. Це наче було пов’язане з тим, що мати несхвально ставилася до віросповідання свого чоловіка. Батько Новосельського виховував сина у православній традиції. Часто брав сина на богослужіння до церкви й навчив його церковнослов’янської мови, яка використовувалася у візантійській літургії.
Виховання у змішаній, різнонаціональній та різноконфесійній родині, вплинуло на формування національної ідентичності художника, а також на його мистецький шлях. Новосельський часто казав, що є поляком, тому відчуває найтісніший зв’язок із польською культурою, але також є трохи українцем і німцем.
У 1939 році 16-річний Новосельський вирушив у паломництво до знаменитої Почаївської лаври. Через багато років він так згадував цю доленосну подію: «Я, польський художник, духовно народився у Почаївській лаврі».
Згодом Новосельський деякий час перебував у Львові, де відвідав колекцію ікон у тамтешньому Українському музеї. Це також мало величезний вплив на його творчий шлях.
У 1940 році Єжи Новосельський розпочав навчання у Staatliche Kunstgewerbeschule Krakau. Це було вище професійне художнє училище, яке організувала німецька влада під час гітлерівської окупації Польщі замість закритої краківської Художньої академії. Попри те, що не належав до сумлінних студентів і з більшості дисциплін отримував невисокі бали, митець завжди підкреслював, що саме ця школа сформувала його художню майстерність, а здобуті там уміння та навички він використовував пізніше у своїй творчості.
У 1942-43 роках Єжи Новосельський вивчав іконописання в Унівській лаврі, розташованій поблизу Львова. У цей період у нього з’явилося бажання здобути богословську освіту, думав також про чернечий постриг. Не зважаючи на те, що зрештою Новосельський відмовився від наміру стати монахом, до кінця життя, крім мистецтва, займався також філософією (особливо, метафізикою) та православною теологією. Цікавився, зокрема, періодом раннього християнства та історією релігії. Був палким прихильником єдності християн, тому долучився до екуменічного руху.
Після завершення 2 світової війни, Новосельський повернувся до рідного Кракова та вступив до краківської Художньої академії, проте через півтора року покинув навчання та ніколи пізніше не здобув вищої освіти. Проте це не завадило йому обіймати посаду викладача у вищих навчальних закладах.
На початку 50-х років Новосельський оселився у місті Лодзь. Тоді почав займатися монументальним мистецтвом (виконував настінні розписи у храмах – т.зв. поліхромію) та іконописанням. Його талант помітили й за кордонами Польщі – виставки художника проходили, зокрема у Венеції, Лондоні, Парижі та Відні.
У 1962 році Новосельський знову повернувся до Кракова та розпочав викладацьку роботу у краківській Художній академії, де впродовж наступних 30 років мав власну майстерню на Факультеті живопису.
У 1993 році художник вийшов на пенсію та з цієї нагоди влаштував ретроспективну виставку у Національному музеї в Познані.
У 1996 році разом зі своєю дружиною Зофією заснував Фонд Новосельських, який надавав підтримку видатним досягненням польської культури та фінансував стипендії та грошові премії для талановитих митців.
За свою культурно-мистецьку та суспільну діяльність Єжи Новосельський був удостоєний багатьох нагород і відзнак. Зокрема, отримав Нагороду ім. Яна Цибіса (1988), Командорський хрест Ордена відродження Польщі (1993) та Золоту медаль «Заслужений для культури Gloria Artis» (2008).
Митець помер 21 лютого 2011 року. Його було поховано на Раковицькому кладовищі у Кракові.
Єжи Новосельський завжди підкреслював, що він послідовник великих іконописців. Використовуючи досвід попередників і своїх наставників, він одночасно втілював власні, сучасні, інколи навіть революційні погляди на сакральне мистецтво. В його роботах можемо простежити риси абстракціонізму та фігуралізму. Художнику вдалося майстерно та вміло поєднати мистецькі традиції Сходу й Заходу. Його творчість занурена у двох світах: православного богослов’я та світських реалій, які пов’язані з випробуваннями воєнного та післявоєнного періоду, але також свідчать про захоплення красою жіночого тіла. Це мистецтво, яке донині вважається унікальним явищем, що поєднує в собі сферу сакрум і профанум.
Твори художника можемо побачити в десятках храмів по всій Польщі – у Варшаві та Кракові, але також в інших містах і містечках, зокрема, у Завєрці, Гайнівці, Білому-Борі, Гурові-Ілавецькому. Будучи переконаним прихильником екуменізму, Новосельський виконував ікони, настінні розписи та проектував інтер’єри в сакральних об’єктах різних конфесій – у римо-католицьких, греко-католицьких і православних храмах. До його найважливіших робіт належить римо-католицький костьол Божого провидіння у варшавському районі Весола, де Новосельський повністю розробив проект інтер’єра храму (зокрема, хори, пресвітерій, вівтар, амвон і вітражі), греко-католицька церква у Гурові-Ілавецькому та православна церква у Кракові, для яких він виконав ікони та іконостас.
У передсвятковий період одну з найвідоміших ікон Єжи Новосельського – «Народження Христа» – могли споглядати пасажири київського метрополітену – її репродукція потрапила на плакати з Різдвяними побажаннями від Польського інституту в Києві, розміщені на станціях столичної підземки.
https://www.facebook.com/photo/?fbid=3351733281760808&set=pcb.3351734285094041