Видатний польський композитор Фредерик Шопен народився  1810 р. недалеко від Варшави. В селі, де він жив в дитинстві і де згодом часто проводив літо, Фредерик  захопився  народними піснями і танцями. Це захоплення мало великий вплив на його творчість.

 Займатися музикою Шопен почав  досить рано. Коли йому було лише вісім років, він уже концертував і  мав неабияку популярність у Варшаві. В цей час були надруковані перші його твори.

У 1826 р. Фредерик вступив до консерваторії по класу композиції. На той час  він уже був  піаністом-віртуозом. Успіхи  Шопена по композиції були настільки виразні, що його вчитель, видатний польський музикант Ельснер, написав про здібності учня: «Безперечно музичний геній».

Восени 1830 р.  композитор виїхав спочатку у Відень, а  невдовзі ­­– до Парижа. У столиці Франції він змушений був прожити емігрантом решту свого життя, тому що польське повстання 1831 р., назавжди перекреслило його сподівання повернутися до Варшави. Ця вимушена відірваність від батьківщини стала душевною трагедією Шопена і, безперечно, мала вплив на його творчість.

У Парижі  композитор швидко здобув славу. Він багато концертував, його запрошували в салони паризької знаті.

Сьогодні, в День пам’яті  Фредерика Шопена, пропонуємо вам ознайомитися з дуже цікавими фактами його яскравого життя:

1. Ще будучи дитиною,Фредерик звик грати в  темряві. Сідаючи за фортепіано, він неодмінно гасив свічки. Тільки так хлопчик міг налаштуватися на потрібний лад. Цю звичку він проніс через все життя. Навіть граючи в гостях, Шопен просив погасити світло в кімнаті.

2. Навчаючись грати, майбутній віртуоз дуже полюбив деякі акорди, але його дитячі пальці ще не могли їх брати. Тоді хлопчик вирішив розтягнути свої пальці і навіть придумав для цього пристосування. Воно завдавало досить сильного болю. Незважаючи на це, юний піаніст носив його постійно, не знімаючи навіть уночі.

3. Прислуга, яка жила в будинку Шопена, була впевнена, що хлопчик збожеволів. Ночами він зривався і біг до фортепіано, щоб грати. Вже пізніше сам Шопен став скаржитися на здоров’я. Великий композитор страждав на епілепсію. Недуга супроводжувалася видіннями. До Шопена приходили померлі родичі, а, іноді, інші духи, які загрожували йому. В одному зі своїх листів він писав, що побачив у череві свого фортепіано якихось «проклятих тварюк».

4. У віці 10 років Шопен написав марш, присвячений великому князю Костянтину, який був надрукований, правда, без імені автора, але кілька разів виконувався військовим оркестром.

5. Відомий всім твір «Собачий вальс» теж написав  Шопен. У його коханої Жорж Санд була собачка, з якою письменниця любила грати. Одного разу жінка сказала, що якби уміла, то обов’язково вигадала б пісню про свого чотирилапого  друга. Бажання коханої – закон. Шопен складає чудовий вальс (опус № 64), який друзі та учні прозвали «Вальс маленької собачки».

6. Композитор був дуже чутливий до пригод, пов’язаних з жінками. Так його заручини були  розірвані через дрібницю. Шопен був закоханий в онуку одного знаменитого музиканта і навіть думав одружитися. Але його почуття піддалося випробуванню. Одного разу Фредерик прийшов у гості до коханої з другом. Дівчина запропонувала приятелеві нареченого сісти раніше, ніж йому самому. Обурений, він не виніс подібної образи і передумав одружуватися.

7. У Берліні створили комікс, що розповідає про життя Шопена в наші дні. У ньому розповідається історія сучасного Шопена, який вирушає у в’язницю, щоб дати там концерт, композитора супроводжує бритоголовий приятель. На одному з малюнків   Шопен стоїть на сцені, а ув’язнені в нецензурних виразах вимагають, щоб він «забрався» звідти. Цей комікс назвали непристойним. Глава МЗС Польщі Радослав Сікорський заборонив його поширення. Однак автори стверджували, що лише хотіли в доступній формі познайомити сучасних німецьких дітей з польською культурою.

8. Одного разу Шопен на питання яким словом визначається головний настрій усіх його музичних творів відповів, що в його рідній мові є таке слово – «жаль» (źal). І в ньому прихована ціла гама почуттів «від скарги і жалю до ненависті» від «скорботи» до «накипаючої в глибині серця невблаганної загрози» – «жаль» забарвлює всі творіння композитора.

Шопен здобув гучну славу ще за життя – перед  ним схилялися артисти, поети, музиканти (Лист, Шуман, Мендельсон, Берліоз, Гейне, Міцкевич, Делакруа), висловлюючи публічно своє безкрає захоплення. Шопен – основний композитор в репертуарі провідних піаністів світу. Його не втомлюються перевидавати найбільші звукозаписні компанії, його ім’ям називають аеропорти, вулиці міст, небесні світила, музичні фестивалі і конкурси.

Десять років Шопен пристрасно любив французьку письменницю Жорж Санд, що мала незалежний, сильний характер. Епатажна, красива і талановита жінка любила шокувати публіку (курила трубку, носила чоловічий одяг і міняла коханців швидше ніж носові хустинки). Вони познайомилися у Ференца Ліста, Санд справила на ніжного, витонченого Шопена відразливе враження: «Яка малоприємна жінка –ця Санд! Та й жінка це взагалі, я схильний у цьому засумніватися! »,– скаржився він своєму другові Лісту. Хто б міг подумати, що через 10 років розрив з «малоприємною жінкою» зведе Шопена в могилу.

Останній рік життя композитор, приголомшений розривом з Жорж Санд, не міг писати музику. Листи Шопена до друзів вражають своєю безвихіддю: «Я ні турбуватися, ні радіти вже не в змозі – зовсім перестав будь-що відчувати – тільки животію і чекаю, щоб це скоріше скінчилося». 16 листопада 1848 в Лондоні Фредерик Шопен дав свій останній концерт. Єдиний твір, який закінчив Фредерик перед смертю, була мазурка фа-мінор, але зіграти її, знесилений переживаннями і загостреною хворобою легень,  вже  не зміг. Він лише записав її на папері, а 17 жовтня 1849 в Парижі, у віці 39 років знаменитий польський композитор, піаніст-віртуоз, педагог Фредерик Франсуа Шопен помер на руках своєї сестри Людвіги.

Світ втратив музичного генія – автора 2 концертів, 3 сонат, фантазії, 4 балад, 4 скерцо і незліченної кількості інших музичних творів.

Сказати, що музичний світ сумував – мало. Музичний світ ридав, проводжаючи генія в останню путь. За труною йшли тисячі людей.

 

І хоча тіло залишилося на французькій землі (цвинтарі Пер-Лашез), серце композитора було віддано Батьківщині – воно замуровано в колону церкви Святого Хреста у Варшаві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 У Парижі (парк Монсо) в 1906 році був встановлений, дивовижний своєю ніжною трагічністю, мармуровий пам’ятник Фредерику Шопену: сидить за піаніно композитор, грає похоронний марш; біля його ніг плаче дівчина, закриває від болю обличчя, скорботний ангел посипає їх квітами.

 

Похоронний марш Шопена, визнаний вершиною для творів цього жанру. Він  посів особливе місце не лише в музиці, а й у всьому житті людства.  На думку музикантів, досконаліше передати почуття скорботи мовою звуків, просто неможливо.

100 років на кращих балетних сценах йде «Шопеніана». Творець шедевра – Михайло Фокін. 26-річний хореограф, взявши  п’ять творів  Фредерика Шопена (полонез, ноктюрн, мазурку, тарантелу і сьомий знаменитий вальс), поставив спектакль для благодійного вечора в Петербурзі, що відбувся на початку минулого століття. У Великому театрі під вічну музику Шопена захоплювали публіку видатні артисти – Галина Уланова,  Наталія Бессмертнова, Катерина Максимова, Людмила Семеняка, Ніна Ананіашвілі, Маріс Лієпа, Олександр Годунов і Олексій Фадеєчев.

Шопен писав вальси протягом свого короткого життя – цей жанр один з найулюбленіших у ніжного, сумного композитора. Перший вальс він написав  у 1827 році, йому було 17 років, а два останніх – за рік до смерті.

Борис Пастернак так написав про Шопена: «Значення Шопена ширше музики. Його діяльність здається нам її вторинним відкриттям».

Афоризми Ф.Шопена:

Найголосніше вимагають тиші … /Фредерик Шопен/

⋅Люди кажуть – йде час. Час каже – йдуть люди. /Фредерик Шопен/

⋅У мене всього лише два недоліки .. Погана пам’ять і ще щось! /Фредерик Шопен/

⋅Пізнав реальність – не намагайся її виправдати … /Фредерик Шопен/

⋅Краса врятує Світ, якщо вона добра. Але чи добра вона? Чи не краса врятує Світ, а світлі помисли. Бо яка користь від гордовитої і безбожної краси? /Фредерик Шопен/

⋅Слабкий завжди поступається дорогою сильному і тільки найсильніший поступається дорогою всім. /Фредерик Шопен/

⋅Бажаючи стати вільним, чи потрібно звільнитися і від цього бажання? /Фредерик Шопен/

⋅Життя таке повне і щедре, що людина завжди знайде, де досхочу нахлебтатися /Фредерик Шопен/

⋅Звідки у фіна карельський смуток? /Фредерик Шопен/

⋅Злочини, що перейшли межу людяності, повинні каратися за законами, що перейшли межу милосердя. (Тетяна Синявська) /Фредерик Шопен/

⋅ … люди – тварини з царства тварин, тому і не хочуть бути людьми …. /Фредерик Шопен/

⋅Каша в голові – так поділися з ближнім! /Фредерик Шопен/

⋅Кожний “ховрах” – агроном. /Фредерик Шопен/

⋅Якщо голова і серце працюють разом – значить ти знайомий з самим собою! /Фредерик Шопен/

⋅Дарувати, чекаючи подяку – непристойно, але непристойні її не отримують. (Тетяна Синявська) /Фредерик Шопен/

⋅Потреби людини, розростаючись, теж можуть стати злоякісними. (Тетяна Синявська) /Фредерик Шопен/

⋅Не все в житті вибираєш ти, дещо вибирає тебе. /Фредерик Шопен/

⋅Не шукай привід, причин і так цілком досить. /Фредерик Шопен/

Анекдот

• В одному фешенебельному ресторані посередній скрипаль, виконуючи ноктюрн Шопена, помітив, що один з клієнтів при перших звуках скрипки перестав їсти, а потім гірко заплакав.

– Ви теж поляк, як і Шопен ?  – з співчуттям запитав його музикант.

– Ні, – відповів той,  – я лауреат міжнародного конкурсу скрипалів.

У відділі соціально-економічної і художньої літератури Науково-технічної бібліотеки ім. Г.І.Денисенка НТУУ»КПІ» (абонемент № 4, п’ятий поверх бібліотеки) зберігається багато цікавих літературно-мистецьких творів, присвячених історії життя та творчої діяльності видатного польського композитора і всі бажаючі мають змогу з ними познайомитися. Перелік видань пропонуємо.

Твори, присвячені Фридерику Шопену

в фонді НТБ НТУУ «КПІ»

• Брошкевич, Ежи.   Образ любви : повесть о жизни Фридерика Шопена ; Письма Шопена : [пер. с пол.] / Ежи Брошкевич. – М. : Правда, 1989. –         543 с. : ил.
• Бэлза, Игорь Федорович.   История польской музыкальной культуры / Игорь Бэлза. – Москва : Музыка, 1972.
• Бэлза, Игорь Федорович.   Шопен / Игорь Бэлза. – Москва : Наука, 1968. –  379 с.
• Івашкевич, Ярослав.   Шопен / Я. Івашкевичт ; пер. з пол., добір іл. та прим. Йосипа Брояка. – К. : Музична Україна, 1989. – 208 с.
• Кремлев, Юлий Анатольевич.   Фридерик Шопен : очерк жизни и творчества : [монография] / Ю. Кремлев. – Москва : Музыка, 1971. – 607 с. : ил.
• Пастернак, Борис Леонидович.   Мой взгляд на искусство : [сборник] / Борис Пастернак ; [сост., коммент. Р.А. Лихт]. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1990. – 282,[3] с. : ил.
• Соловцов, Анатолий Александрович.   Фридерик Шопен : жизнь и творчество / А. Соловцов. – Москва : Музгиз, 1956. – 323 с. : ил.
• Фридерик Шопен, 1810-1849 / [авт.–сост. И. Мартынов]. – Москва : Музгиз, 1961. – 52 с. : в основном ил.
• Шопен, каким мы его слышим / сост., вступ. ст., общ. ред. и прим. С.М. Хентовой. – Москва : Музыка, 1970. – 310 с.
• Шопен, Фридерик, 1810-1849.   Письма : [в 2 т.] / Ф. Шопен ; [сост., коммент., вступ. ст., крат. летопись жизни и творчества Ф. Шопена – Г.С. Кухарский]. – Москва : Музыка, 1982-1984. – 2 т.
• Chopin live in Warsaw, 1810-1830. Fryderyk! Come Back to Warsaw! – Warsaw : [s.l., 2010]. – 111 p. : ill.
• Niewiarowska, Barbara.   Fryderyk Chopin’s Warsaw / [auth. Barbara Niewiarowska ; introd. Karol Mórawski, Wojciech Młotkowski ; transl. Zygmunt Nowak-Soliński]. – Warsaw : City of Warsaw, 2009. – 116, [2] s. : il. ; 21 cm.

womens nike shoes epic