У житті кожної людини все відбувається вперше: вперше відкривши очі, дитина бачить світ, вперше чує голос мами… Іде час, і кількість “вперше” невимірно зростає, бо світ надзвичайно цікавий і його пізнання – це довга низка таких “вперше”.
Герої нашої статті – веселі і азартні, серйозні і вдумливі, зірвиголови і спокійні відкривачі великого світу – діти співробітників НТУУ “КПІ”. За останні роки вже стало доброю традицією спільними зусиллями профспілкових організацій КПІ та Варшавської політехніки організовувати літній відпочинок дітей у Польщі. Для більшості наших героїв така поїздка відбулась цього року вперше.
Як будь-яка подорож, наша розпочалась і закінчилась на Центральному автовокзалі м. Києва. 11 липня 2016 року там групками стояли діти з батьками в очікуванні зустрічі з Польщею, хвилюючись, отримуючи останні настанови і скоса поглядаючи на своїх майбутніх супутників. Через 10 днів, 21 липня, з автобуса вийшли друзі, які разом пережили багато цікавих моментів у подорожі і які сподівались на наступні зустрічі, на продовження спілкування і дружби.
Та хіба й могло бути інакше? Адже вони разом “вперше” жили у студентському гуртожитку Варшавської політехніки, самостійно компостували квитки у Варшавському трамваї, вгадували улюблену тваринку Короля Польщі Яна III Собієскі, гуляли під дощем та милувались вечірньою Варшавою. І скільки ще такого “вперше” було за 10 днів подорожі… Але про все по черзі.
Серед обов’язкової програми, підготованої польськими колегами, було відвідування замку Короля Польщі Яна III Собієскі у Віланово, екскурсія до Варшавської політехніки, прогулянка парком Королівські Лазеньки, відвідування музею Варшавського повстання, прогулянка Варшавським зоопарком, екскурсія старим містом, підйом на оглядовий майданчик Варшавського будинку науки та відпочинок на базі Варшавської політехніки у Вільзі.
Особливістю цієї подорожі була можливість для батьків віртуально подорожувати разом з дітьми, завдяки створеній у соціальній мережі facebook групі “КПІ-діти”. Тут викладались фото з усіх екскурсій, прогулянок та подорожей, що дозволяло батькам бути в курсі того, що роблять і як відпочивають їхні діти: фото з музеїв, палаців і парків, селфі зі звірятками, плавання та каяках, катамаранах та стрибки на батуті, футбол, стрільба з лука та катання на конях. Відгуки батьків не змусили себе довго чекати: “Як добре, що діти не сидять з телефонами в інтернеті, а гуляють такими чудовими місцями!”
Що привозять з подорожі? Фотографії на фоні визначних місць, враження, емоції та подарунки.
Прекрасна архітектура та краєвиди королівського замку у Віланово не змогли залишити байдужими наших юних відвідувачів, великою мірою завдяки цікавому стилю ведення екскурсії польським екскурсоводом – постійний контакт з дітьми через запитання типу “вгадайте, що за пора року зображена на картині”, “знайдіть сфінкса в декорі кімнати”, “як ви думаєте, що тут зображено?” тощо. І діти з азартом включалися в цю гру, яка робила замок ближчим і зрозумілішим для них.
А чого варті світлини на фоні павича в королівському парку Лазеньки, який, о чудо, розпустив свій хвіст та позуючи походжав серед архітектурних та природних див цієї місцини. Дитячому захопленню не було меж! Амфітеатр, фонтани, романтичні місточки, китайські ліхтарики і ще багато чого, що було побачено, сфотографовано і про що дуже емоційно розповідалось у відповідь на запитання “що вам сподобалось?”
І поряд з цим серйозний музей Варшавського повстання – відображення трагічних історичних подій 1944 року. Цікава і продумана стилістика експозицій зробила відвідування музею ще однією подією, яка надовго запам’яталась дітям. Вони зазирнули в кожен куточок, зібрали колекцію імпровізованих сторінок календаря, що відображають події кожного з 63 днів повстання, переглянули історичний фільм про ті сумні і героїчні події, пройшлися катакомбами та тодішньою Варшавою, відновленою завдяки технології 3D моделювання. Кожен знайшов у цьому музеї щось близьке і зрозуміле лише йому.
Варшавська політехніка – велична і красива будівля, сторічна історія та сучасні технології, які органічно поєднані для служіння нинішнім та майбутнім студентам, викладачам, науковцям. Посидіти за столом у залі Вченої ради, прогулятися коридорами, збігти сходами на верхній поверх і подивитись на центральний дворик будівлі з висоти, посидіти в приміщеннях приймальної комісії, з серйозним виглядом показуючи брошури про спеціальності “абітурієнтам”, чи пошукати своє прізвище у списках студентів – хіба можна відмовити собі в таких задоволеннях?
А потім прогулятись парком, і, забувши про втому, кататись на каруселях та займатись спортом на тренажерах, встановлених поруч. Енергії наших дітей можна тільки позаздрити, особливо враховуючи, що за день вони проходили по 10-15 кілометрів під час екскурсій та прогулянок.
Хоча які там кілометри і яка там втома, коли перед тобою Варшавський зоопарк, і завдання керівників – зробити власне фото із тваринкою. Сказано – зроблено! Головним запитанням по завершенню прогулянки було: “А ви бачили…?”, і далі назви різних тваринок, яких вони вишукали, роздивились та сфотографували. Навіть дощик не став на заваді для отримання маси позитивних емоцій, нових вражень та захопленого блиску в очах від зустрічі з прекрасними, цікавими, милими та грізними мешканцями зоопарку.
Як написала одна з дівчаток: “Я неначе потрапила в інший світ. Скрізь були замки і костели!” (Н.Рева). Кращої характеристики наступній екскурсії, яка проходила старим містом, важко дати. З яким азартом та зосередженістю всі загадували бажання, доторкнувшись до старого дзвона і бігаючи довкола нього, щоб бажання таки здійснилось. Найскладнішим завданням було обрати сувеніри на пам’ять собі та подарунки рідним. Усе було розглянуто, вдумливо вибрано і з гордістю показано після покупки. А ще були смачнючі гофри та морозиво, повз яких теж не можна було пройти не скуштувавши.
І на завершення перебування у Варшаві – піднятися на 30-й поверх Будинку науки та подивитись з такої височини на красуню Варшаву, відшукуючи ті місця, де вже побували, та мріючи куди б ще сходити.
А потім збирались речі і був автобусний переїзд до Вільги, на базу відпочинку Варшавської політехніки. Ліс, будиночки, тиша і спокій… Ой, ні, який там спокій: волейбол, теніс, футбол, бадмінтон, катання на велосипедах, похід на озеро та відвідування кінної ферми. А ще було вогнище, де власноруч смажились ковбаски, та дискотека. А ще посиденьки під будиночками, спілкування, суперечки і примирення, гра в “Мафію”, загублені ключі та прогулянки під дощем.
Що більше сподобалось дітям – екскурсії чи відпочинок на природі – однозначно не сказати. Під час екскурсій вони дізнавались щось нове, бачили нові цікаві місця, пізнавали світ. На базі відпочинку вони пізнавали самих себе і тих, з ким доля їх звела на ці 10 днів – вчилися працювати в команді, допомагати та підтримувати, знаходити вихід із суперечливих ситуацій та власне спілкуватися і розважатись без допомоги Інтернету, фільмів та комп’ютерних ігор. Саме тут більша частина з них здружилась настільки, щоб потім дома, у Києві, ходити разом до кінотеатрів, святкувати дні народження та продовжувати спілкування за межами літнього табору. І, як на мене, це чудово!
Хто опише враження дітей краще, ніж самі діти? Тому слово нашим мандрівникам.
Данило: “Я вперше скуштував гофри, плавав на каяці, побував у Польщі, станцював повільний танець. Це були чудові 10 днів!” Олексій: “Коли ми приїхали до Варшави, то мені найбільше сподобався музей Варшавського повстання та Варшавський політехнічний інститут. А коли ми приїхали на базу відпочинку, то мені найбільше сподобалось купання в озері”. Марія Прищепа: “Я вперше побачила рудих вовків. У нас у Києві в зоопарку є вовк, але він сірий, а ці були руді, як лиси. Дуже великі лиси! А ще я вперше проїхалась на коні – він спершу йшов, потім побіг риссю, а потім галопом! Це було неймовірно – ніби я стрибала на батуті. Я потім обнімала і цілувала цього коня”. Володимир Боровицький: “У нас були круті екскурсії! Великі походи! Хороша їжа! Круті подорожі та ігри були найкращими у світі! Дякую!” Анастасія Тутакова: “Ця поїздка була для мене найкращою. Завдяки їй деякі мої мрії здійснились. Я знайшла багато хороших друзів й однодумців. Кожен день був сповнений подіями і по-справжньому цікавий. Я стала більш самостійною і навіть оздоровилась. За 10 днів я пережила багато позитивних емоцій”. Вероніка Король: “Я вперше була у таборі. Мені дуже все сподобалось, хочу ще раз з цими ж людьми провести так само цікаво час!” Олена Поліщук: “Мої враження від поїздки до Польщі, звичайно, позитивні. А як може бути інакше, якщо я знайшла нових друзів!!! Сподіваюсь, що ми будемо спілкуватись і надалі”. Анна Філіна: “Почну я з самого початку, а саме зі свого дня народження. Дня народження в автобусі в мене ще не було. Я хочу подякувати всім організаторам подорожі передусім за те, що вони подарували мені стільки друзів. Я вважаю, що це був найкращий подарунок на моє 14-річчя! Кожного дня ми гуляли по максимуму, завдяки чому змогли побувати у багатьох гарних місцях. Звісно, кожного дня ми приходили голодні та втомлені, але попри це ми були радісні, що провели цей час не сидячи вдома, а гуляючи таким гарним містом, як Варшава”. Анастасія Ігнатенко: “Я вперше побачила, як годують бегемотів, і як павич розпускає свій хвіст. Також я накупляла багато нових для себе продуктів із супермаркетів. І, звісно ж, я вперше була в Польщі, а тому вперше побачила її вулиці та будівлі. І наостанок: я вперше жила в будиночку в лісі. Мені дуже сподобалась ця поїздка!” Аня: “У цій подорожі нас ніби занурили у дві паралельні реальності. Перші 4 дні ми жили наче королі, ходили на екскурсії і бачили багато нового. В іншій реальності ми мешкали в майже походних умовах. Ці обидві реальності чудові!”
Що сказати наостанок? Можна тільки побажати організаторам цих дитячих літніх таборів натхнення продовжувати цю діяльність і надалі, поєднувати дві країни та їх людей і дарувати стільки позитивних емоцій і дітям, які відкривають для себе нове і цікаве, і дорослим, які радіють, спостерігаючи за ними та бачачи блиск і захоплення в їхніх очах! Віват, політехніки!
