У 2014 році виповнилося 92 роки з дня заснування Секції вихованців КПІ у Польщі та 57 років повоєнної діяльності. З нагоди ювілею Секції кореспондент “КП” зустрілася з її керівником Янушем Фуксою (під час візиту делегації до нашого університету) і поставила кілька запитань про історію та сьогодення цієї організації.
– Пане Януше, як розпочиналася історія Секції та хто стояв біля її витоків?
– 57 років тому, 22 вересня 1957 року, довоєнні випускники КПІ зібралися в Будинку техніки у Варшаві, щоб при Головній технічній організації створити Секцію вихованців КПІ. Почесним головою з’їзду було обрано професора Войцеха Свентославського, видатного фізика і хіміка, який закінчив КПІ в 1906 р., працював в університетах Москви, Варшави, був ректором Варшавської політехніки, міністром освіти, під час війни викладав в американських університетах, а пізніше повернувся до Польщі, щоб викладати у Варшавському університеті. Войцех Свентославський, разом зі Станіславом Гжималовським та Антонієм Романовським, створював Гурток вихованців КПІ ще в 1922 р., тож, ми продовжуємо їх справу.
– Яка мета діяльності вашої організації?
– Секція вихованців КПІ від початку свого існування розвиває дружні відносини між польськими й українськими науково-технічними колами, між вузами, містами, що сприяє зміцненню співробітництва між нашими країнами.
– Поділіться, будь ласка, враженнями від перебування в Києві? Як святкуватимете ювілей?
– Цієї весни, в рік 50-ліття відновлення діяльності організації випускників КПІ в Польщі, в травні, ми збиралися на черговий семінар з польсько-українського економічного співробітництва в конференц-центрі Лодзинського університету в м. Лодзі. Адже багато випускників безпосередньо беруть участь у цьому співробітництві. Такі семінари ми організуємо щорічно, починаючи з 1976 р. Тоді ми й запланували на кінець серпня автобусну поїздку до Києва, щоб групою (понад 30 осіб) взяти участь в урочистостях з нагоди початку навчального року в КПІ, зустрітися зі своїми професорами і колегами-однокурсниками, згадати Київ нашої студентської молодості. Адже було ж щось об’єднуюче, дружнє, як у нашому інституті, так і в нас самих, молодих тоді людях, якщо через півстоліття ми знову прагнемо зустрітися з рідною вищою школою, зі своїми спогадами. Мушу сказати, що зустрічі пройшли дуже тепло і зворушливо. Чи не найбільшою несподіванкою виявився альбом з фотографіями випускників-іноземців, що його любовно зберігають кілька десятиліть на ПБФ. Якими смішними і безтурботними ми були тоді!
А 22 вересня, точно в річницю 50-ліття, ми знову зберемося в Будинку техніки у Варшаві, щоб відзначити цю чудову дату в нашому невеликому, але згуртованому товаристві.
– Спливають роки. Відходять в історію події і люди. Чи збережено спогади вихованців КПІ?
– Бажаючи зберегти історію польсько-українських контактів, Секція організувала три літературних конкурси. Роботи, представлені на них, ввійшли в три томи “Спогадів із Києва”, виданих у вісімдесяті роки. А загалом, із циклу, присвяченого зв’язкам польських випускників із КПІ, Києвом і Україною, на сьогодні ми видали вісімнадцять томів спогадів і документальних матеріалів. У Будинку техніки НOT у Варшаві зберігаються три томи хроніки Секції, де описано її історію від самого початку. Також за нашого сприяння і безпосередньою участю видається “Біографічний словник польських техніків”, уже вийшло 17 томів, де вміщено й біографії видатних випускників КПІ. У польських газетах і журналах постійно друкуються статті випускників, присвячені технічному й економічному співробітництву з Україною. В Інтернеті можна ознайомитися зі сторінками Секції, прочитати про її роботу, переглянути фрагменти видань і зробити віртуальну прогулянку територією КПІ.
– Про які ще напрями діяльності Секції Ви хотіли б розповісти?
– Раніше, коли це було можливо, Секція піклувалася про підвищення кваліфікації випускників шляхом навчання в аспірантурі КПІ, захисту кандидатських і докторських дисертацій, проходження стажувань. Чотири доктори наук скористалися підтримкою Секції, 75 випускників пройшли стажування в рідному вузі у 80-і роки. Секція пам’ятає про заслуги викладачів КПІ для інженерного розвитку своїх членів, для розвитку польської техніки. Завдяки клопотанню Секції співробітники Київської політехніки одержали, починаючи з 1975 р., 106 золотих почесних знаків Головної технічної організації у Варшаві.
– Незважаючи на поважний вік і вагомі результати діяльності, що ще планується зробити?
– Нині в НТУУ “КПІ” польські громадяни не навчаються. Приплив членів Секції вихованців зупинився. У нашому списку налічується 327 осіб – випускників, що були студентами і стажистами. Міністерство освіти Польщі перестало направляти молодих людей на навчання за кордон, надає перевагу стажуванню і післядипломним формам навчання в університетах Євросоюзу. Тому ми сподіваємося на договори між НТУУ “КПІ” і польськими політехніками (наприклад, Варшавською, Вроцлавською) про обмін стажистами і молодими співробітниками.
Уже 85 років Секція служить зближенню наших народів. І в подальшому вона має намір служити цій благородній (шляхетній, як сказав пан Януш) меті.
– Ще раз із ювілеєм, пане Януше. Успіхів Вам і довголіття Вашій шляхетній справі.
Записала Н.Вдовенко