У статті, нещодавно опублікованій в американському літературному журналі The Atlantic, висвітлюються виклики, з якими стикаються викладачі, коли вони намагаються впоратися зі зростаючим використанням штучного інтелекту в навчальних завданнях у закладах вищої освіти.
Автор Ієн Богост (Ian Bogost) аналізує складність визначення того, чи використовував студент штучний інтелект, розмиту межу між законним і неетичним використанням штучного інтелекту, а також труднощі у виявленні та притягненні до відповідальності шахраїв. Впровадження алгоритмів штучного інтелекту в сервісах виявлення плагіату, таких як Turnitin, призвело до зростання кількості випадків “шахрайства з використанням штучного інтелекту” в університетських містечках.
Розглядаються різні погляди на використання штучного інтелекту серед студентів. Деякі студенти покладаються на такі інструменти штучного інтелекту, як ChatGPT, щоб генерувати ідеї, перефразовувати абзаци або перевіряти граматику, інші використовують ці інструменти для виконання завдань, не докладаючи жодних зусиль. У статті підкреслюється складність розмежування такої поведінки та впливу штучного інтелекту на традиційну академічну доброчесність.
Викладачі стикаються з дилемою, як визначити, якою мірою штучний інтелект використовувався в роботі студента і чи є це шахрайством. У статті зазначається, що сучасним алгоритмам виявлення використання штучного інтелекту бракує здатності робити точні розрізнення. Програмне забезпечення може позначити роботу як “100% використання штучного інтелекту”, вказуючи на те, що все есе було створено комп’ютером, але залишається невизначеним, чи точно це позначення відображає використання студентом штучного інтелекту. Turnitin, популярний сервіс для виявлення плагіату, доводить, що його результати мають на меті зорієнтувати викладачів та ініціювати дискусії зі студентами, а не виносити остаточні судження про неправомірну поведінку.
У статті наводяться розповіді викладачів, які зіткнулися з випадками шахрайства з використанням штучного інтелекту. У ній досліджується вплив штучного інтелекту на стосунки між викладачами та студентами, а також думка про те, що штучний інтелект знижує цінність завдань і навчання. Зростаюча залежність від інструментів штучного інтелекту викликала занепокоєння того, що студенти виконують неякісні роботи без справжнього занурення до предмету. Крім того, підкреслюється тиск на психічне здоров’я, з яким стикаються студенти, та висловлюється припущення, що інструменти штучного інтелекту можуть допомогти полегшити стрес, хоча це може поставити під загрозу навчальний процес.
У кінці статті визнається, що триває “гонка озброєнь” між використанням студентами штучного інтелекту та зусиллями університетів, спрямованими на запобігання шахрайству. Висловлюється занепокоєння щодо потенційних недоліків, з якими стикаються вразливі студенти, і необхідності адаптації політики академічної доброчесності до використання штучного інтелекту. Швидкий розвиток технологій штучного інтелекту ще більше ускладнює ситуацію, оскільки освітні стратегії намагаються не відставати від цього прогресу. Незважаючи на ці виклики, автор статті сподівається, що викладачі та студенти знайдуть спосіб орієнтуватися в цьому мінливому середовищі й продовжать освітній процес.
Детальніше за посиланням:
https://www.theatlantic.com/technology/archive/2023/05/chatbot-cheating-college-campuses/674073/?fbclid=IwAR1H22e_A5JVrzVwWFcbsZjAPJR0QHScR6_N3OmYqSe2WIbbYCHlTsCYmUo